


SVITAI: культурна пам’ять, яку неможливо спалити.
Проєкт відновлення втраченої культурної спадщини за допомогою технологій штучного інтелекту
Єдина відповідь темряві — множити світло.
15 червня 2026 року внаслідок ракетного удару було знищено понад
100 000 унікальних костюмів кіностудії імені Олександра Довженка.
Це свідома спроба фізично стерти український візуальний код, унікальні техніки та орнаменти, зафіксовані в шедеврах нашого кінематографа.
Ворог цілив у народну пам'ять.
Проте пам'ять продовжує жити, поки залишається хоча б один її слід.
Поки є хоча б один збережений кінокадр.
Проєкт SVITAI є безпрецедентним поєднанням сучасних технологій із піклуванням про культурну спадщину. Точність нейромереж має на меті закарбувати та зберегти вікові традиції рукотворної майстерності. Штучний інтелект у нашому проєкті відсканує, розшифровує та поверне втрачене: за архівними плівками, розрізненими фотографіями та ескізами ШІ регенерує геометрію костюму, фактури вишивки і тканин та створить цифрові лекала.
Ми починаємо з відродження костюмів із п’яти легендарних українських стрічок, які визнані міжнародною спільнотою на найвищому рівні, а їхнє візуальне втілення є частиною світової культурної спадщини:
«Земля» (Олександр Довженко, 1930)
«За двома зайцями» (Віктор Іванов, 1961)
«Тіні забутих предків» (Сергій Параджанов, 1964)
«Камінний хрест» (Леонід Осика, 1968)
«Пропала грамота» (Борис Івченко, 1972)
Проєкт SVITAI не обмежується виключно цифровим відновленням та архівацією. Наша мета полягає у рематеріалізації історії.
Технологічний алгоритм проєкту формує міст між минулим і майбутнім: ми досліджуємо кадри кіноплівок, відтворюємо завдяки ШІ цифрові ескізи костюмів, верифікуємо їх з експертами, фіналізуємо лекала, створюємо цифровий паспорт костюму та переходимо до фізичного пошиття.
Справжнє відродження відбувається, коли спадщина знову говорить зі світом наживо.
Наша мета — об'єднати зусилля українських митців та міжнародної культурної спільноти, щоб відшиті заново шедеври повернулися в епіцентр світового мистецтва:
на майданчики провідних кінофестивалів та міжнародні культурні платформи. Мова кіно, моди та технологій не потребує перекладу. Вона єднає. Проєкт SVITAI виступає відкритим закликом до глобальних інтелектуальних лідерів, міжнародних кіноархівів, інституцій та домів моди стати опікунами української культурної спадщини, що є невіддільною складовою європейської та глобальної історії кіно та костюму.
Разом ми створюємо колекцію відродженого вбрання та формуємо універсальний алгоритм порятунку культурної ідентичності для всього світу. Те, що було перетворено на попіл, проросте новим сенсом.
Спалене — відродиться.
Втрачене — заговорить знову.
Світає.

SVITAI: The Cultural Memory That Cannot Be Burned
A project restoring lost cultural heritage through artificial intelligence technologies
The only answer to darkness is to multiply the light.
On June 15, 2026, a missile strike destroyed over 100,000 unique costumes at the Oleksandr Dovzhenko Film Studios. This was a deliberate attempt to physically erase the Ukrainian visual code—the unique techniques and ornaments captured in the masterpieces of our cinema. The enemy targeted our national memory.
Yet, memory lives on as long as a single trace remains.
As long as a single film frame survives.
The SVITAI project is an unprecedented fusion of modern technology and cultural preservation. The precision of neural networks serves to capture and safeguard centuries-old traditions of artisanal craftsmanship. Within our project, AI will scan, decipher, and reclaim what was lost: using archival footage, scattered photographs, and sketches, it will regenerate the garments' geometry and the intricate textures of embroidery and fabrics, ultimately generating precise digital patterns.
We begin by reviving costumes from five legendary Ukrainian films—masterpieces
acclaimed at the highest international level, whose visual aesthetics belong to the world’s cultural heritage:
Earth (Oleksandr Dovzhenko, 1930)
Chasing Two Hares (Viktor Ivanov, 1961)
Shadows of Forgotten Ancestors (Sergei Parajanov, 1964)
The Stone Cross (Leonid Osyka, 1968)
The Lost Letter (Borys Ivchenko, 1972)
The SVITAI project goes beyond mere digital restoration and archiving. Our ultimate goal is the rematerialization of history.
The project’s technological algorithm builds a bridge between the past and the future: we analyze film frames, use AI to generate digital costume sketches, verify them with experts, finalize the patterns, create a digital passport for each garment, and proceed to physical tailoring.
True revival occurs only when heritage speaks to the world once again. Our ambition is to unite Ukrainian creators and the international cultural community to bring these re-tailored masterpieces back to the epicenter of global art—onto the stages of premier film festivals and international cultural platforms.
The languages of cinema, fashion, and technology require no translation. They unite. Project SVITAI serves as an open call to global intellectual leaders, international film archives,cultural institutions, and fashion houses to become guardians of Ukrainian cultural heritage—an integral part of the European and global history of cinema and costume design.
Together, we are not only creating a collection of revived garments but also forging a universal algorithm for rescuing cultural identity worldwide. What was turned to ashes will rise with new meaning.
What was burned will be reborn.
What was lost will speak again.
The new dawn is breaking